Суперечки замість результату

Півтора роки поспіль я щовівторка писав для "Одеських вістей" колонку під назвою "Про що пишуть у світі". Це такий невеличкий огляд одного чи кількох закордонних видань. Щось на кшталт вільного викладу статей, які мене чимось привабили. З редакції я нещодавно пішов, а ця публікація була останньою. Відсьогодні буду намагатися щотижня писати такі огляди тут.

*        *        *

Президент Трамп вкотре протиставив себе власному кабінетові, применшивши зусилля держсекретаря Тіллерсона винайти політичне рішення проблеми Північної Кореї, пише Пітер Бейкер з “Нью-Йорк Таймс”. Тіллерсон і не приховував, що намагається винайти хоч якісь дипломатичні важелі впливу на уряд Кімів, навіть оголосив про свій намір під час візиту до Китаю, але отримав удар у спину від власного боса.

“Я сказав Рексу Тіллерсону, нашому дивному держсекретарю, що він марнує час, намагаючись домовитися з “Малим Ракетоманом”, - цитує Бейкер “Твіттер” Президента США. - Побережи свої сили, ми зробимо те, що повинні”.

Кім Чен Ин не лише облаяв Дональда Трампа “скаженим американським бульдогом”, а й пообіцяв здійснити наступний ядерний вибух у повітрі, мовляв, це отверезить і Сполучені Штати, і їхніх союзників. Останнє ядерне випробування у атмосфері відбулося 37 років тому - наразі вони заборонені, бо спричиняють значні радіоактивні забруднення. Трамп, своєю чергою, узяв курс на військове розв’язання, а точніше - разрубання Гордієвого вузлу Північно-корейської проблеми, хоча аналітики і стверджують, що такого рішення немає. Таким чином, важко визначити, хто більш скажений - Кім чи Трамп.

Заради справедливості, пише “Нью-Йорк Таймс” далі, слід зауважити, що вирішити питання Північної Кореї переговорами протягом останніх 25 років намагалися і Білл Клінтон, і Джордж Буш молодший, але ці спроби не завадили Пхеньяну створити ядерну зброю.

Втім, американці не стільки переймаються тим, хто кому “бульдог”, як тим, що у президентській гілці влади немає злагоди. Припускаючи, що у корейському питанні Трамп із Тіллерсоном грають у “доброго та злого поліцейського”, Пітер Бейкер зауважує, що у Трампа подібних розбіжностей із власною командою вистачає і без цього. І дійсно, як не пригадати нещодавню ситуацію із Катаром? Щойно Рекс Тіллерсон закликав до “спокійного та виваженого діалогу”, як Президент США не лише примусив країни Перської затоки до жорсткої блокади Катара, а й записав це до переліку особистих політичних здобутків.

Жертвою різкої критики став і генеральний прокурор Сполучених Штатів Джефф Сешнс, мовляв, “він дуже слабкий”. Про що думав Трамп, коли власноруч призначав Сешнса на цю посаду, - питається журналіст.

Загалом, 45-й Президент Сполучених Штатів Америки не марнує шансу критикувати будь-кого, як-от владу Пуерто-Рико (протекторат США) за нібито недостатньо енергійні заходи з ліквідації наслідків урагану “Марія”. Дйсно, за даними “Вокс ов Америка” наразі майже третина жителів Пуерто-Рико досі не мають доступу до питної води, а 95 відсотків споживачів електрики знеструмлені. Сенатор від штату Нью-Йорк Чак Шумер на каналі “Сі-Бі-Ес” сказав: “Замість того, щоб писати критичні “твіти” на адресу мера Сан-Хуана (столиця Пуерто-Рико), у якої на очах помирають люди, краще б засукав рукава і сам організував роботу тут. Але ж перші півтора тижні ця робота була вкрай неадекватною і неорганізованою”. Сама ж пані мер розпачливо заявила: “Ми тут помираємо, а ви вбиваєте нас своєю неефективністю”. Навіть сенатор-республіканець від штату Флорида Марко Рубіо, хоча і відмовився прямо критикувати Трампа, але погодився з неадекватністю заходів виконавчої влади країни з подолання наслідків стихійного лиха. “Я вважаю, що кожна хвилина, яку ми витрачаємо на політичні суперечки про те, хто що робить, чи не робить, хто правий, а хто винний - забирає у нас час та енергію для отримання належного результату”, - зауважив він.

Важко не погодитися із паном Рубіо, адже такі самі, чи навіть менш конструктивні, суперечки українці щодня спостерігають у власному політикумі. І от дивна річ, кожний з критикуючих точно знає, що він вчинив би не так, як вчинено. А як саме він вчинив би - залишається загадкою. Такою самою загадкою, як і те, чому він сам не зробив нічого аби розв’язати проблему. Тішить одне: суперечки і критиканство властиві українській політиці так само, як і американській. Хоч у чомусь ми наздогнали і навіть випередили Америку.