У 2014 році Україна ввійшла у період перманентних виборів. Президентські, парламентські, місцеві вибори 2015 року і, нарешті, вибори в об’єднаних громадах, що відбуваються то тут, то там уже протягом року. А невдовзі знову стартує президентська передвиборна кампанія. І перед кожним плебісцитом у соціальних мережах з’являється певна група людей, здебільшого молодих, що просуває гасло «Сховай бабусин паспорт». Мовляв, люди немолоді проголосують не за прогрес та розвиток демократії, а за повернення країни до радянських часів. Причому прихильників гасла зовсім не бентежить той факт, що позбавлення власних бабусі чи дідуся змоги проголосувати – так само далеко від демократії, як і псевдовибори в СРСР, якого вони сахаються.
На жаль, зневажливе ставлення до літніх людей існує навіть у Сполучених Штатах Америки, що править за взірець демократичного суспільства.
«Кожного разу, коли читаю або чую слово «старі», я відчуваю клубок у горлі, – пише на сторінках американської «Сіеттл Таймс» Адрієнн Йон. – Дивно, що ми охоче визнаємо посилання на сексуальну орієнтацію чи колір шкіри неповажним ставленням до людини чи навіть дискримінацією, але коли йдеться просто про дорослих, що досягли певного віку, ми безтурботно називаємо їх старими».
Докторка Адрієнн Йон – засновниця компанії «Інтеграл Гелс» у Такомі, досвідчена психотерапевтка і сертифікована спеціалістка із питань деменції. Очолювана нею компанія опікується розвитком людини протягом життя, подаючи допомогу в адаптації та освіті людям будь-якого віку. Вона переконана, що американське суспільство надто легковажно ставиться до проблеми громадян похилого віку. І зовсім не в розрізі доступності побутових послуг, пенсійного чи медичного забезпечення. Проблема у повазі. Справді, американські ЗМІ рясніють заголовками на кшталт «Старі частіше помирають», «Чи забороняти старим керувати автівкою?» тощо. Людей віком від 65 років у Сполучених Штатах дедалі більшає, а суспільство досі не навчилося шанобливого ставлення до них, обурюється Йон. Поблажливість до вживання слів «люди похилого віку», «старі» рве лінії любові, що поєднують людей між собою, залишаючи порожнечу відчуження.
«В англійській граматиці традиційним є вживання означеного артикля «the» перед іменником, коли ми вважаємо, що співбесідник точно знає, про що йдеться. Якщо ви розповідаєте про те, як зустріли десь Папу Римського, ви ж неодмінно вживете цей артикль? Так само, коли ви говорите про «старих», ви маєте на увазі лише одну людину чи певну кількість людей, що старші за вас, але за правилами мови вживаєте неозначений артикль, – наводить докторка Йон слова лінгвістки Саллі Тальямонте з університету Торонто. – Це, навпаки, створює дистанцію між тим, хто говорить, і предметом уваги. Як каже моя подруга, мені може бути і сто років, але коли я кажу «старі», я маю на увазі не себе, а тих – інших».
Фахівець із геріатристики – науки про старіння – Ештон Епплбаум вважає, що намагання дистанціюватися від людей віком за 70 викликане тим, що ми їх побоюємося. Вірніше, боїмося стати такими ж, як і вони, хоча це все одно станеться – рано чи пізно. Саме цей ірраціональний острах є причиною подвійних стандартів у ставленні до літніх людей, штучного ментального розриву між віковими групами, впевнений експерт. Втім, за прогнозами Бюро перепису населення США, у 2050-му кількість людей віком від 65 років становитиме 83,7 млн осіб – удвічі більше, ніж сорок років тому.
«Колись відомий актор Робін Вільямс сказав, що успіх – це ядро американського суспільства, – веде далі Адрієнн Йон. – Але як може бути успішною нація, що виокремлює з себе певну групу людей з їхніми талантами лише тому, що ці люди старші віком? Якщо ви не хочете згодом опинитися у країні, де вас не цінують, де ваша індивідуальність ховається за наліпкою «старий», – змініть мову. Наступного разу, коли побачите літню людину, спитайте, як її звуть, і звертайтеся до неї за прізвищем. Це так неважко – бути шанобливим».
Авторові доводилося знати і 70-річних покидьків, і 20-річних героїв. І навпаки – стикатися з юними злодіями та з уже дуже літніми людьми, єдиним сенсом життя яких було служіння власному народові. «По їхніх плодах ви пізнаєте їх», – сказано в Євангелії. Тож по плодах кожного має бути й шана.
Опубліковано: "Одеські вісті"
Немає коментарів:
Дописати коментар