Як міністр справам хвости рубав

Можна було б просто пройти повз минулотижневий допис Арсена Авакова у фейсбуці, адже історія із блокуванням у суто шахрайський спосіб інтернет-видання ENIGMA.UA нібито варта більшої уваги. Однак, це ланки одного ланцюга: точно так, як каракатиця випускає чорнило у скрутній ситуації, міністр хамить у соцмережах, маскуючи власні дії.

Від самого призначення на посаду міністра внутрішніх справ, Арсен Аваков послідовно і наполегливо працював не на охорону правопорядку та законності, а лише на користь інтересів політичних груп, до яких він наближений, та заради набуття й збереження впливу на силові структури. Прикладів цього чимало. Нагадаю лише один, кричущий.

П’ять років тому, 2 травня 2014, в Одесі відбулися масштабні заворушення, спрямовані на повалення конституційного ладу. Українці чули про ці події, як про поразку “Русской весны” на Одещині. Втім, про їх подробиці знають навіть не всі одесити. Заворушення відбувалися не просто на тлі бездіяльності, а за прямої співучасті МВС, що її на той момент вже майже три місяці очолював Арсен Аваков. Саме він призначив начальником УМВС в Одеській області Петра Луцюка. Другого травня, попри вимоги нормативних актів, Петро Луцюк не лише не задіяв обов’язковий у таких обставинах оперативний план “Хвиля” і не блокував, а й намагався вчинити службову підробку з цього приводу. Саме Арсен Аваков одразу після подій замінив Луцюка сумнозвісним Дмитром Фучеджи, безпосереднім учасником вчиненого Луцюком злочину. Цей новий призначенець на другий день свого перебування на посаді звільнив затриманих сепаратистів, втік до так званої ПМР і невдовзі набув російське громадянство. Це загальновідомі факти.

Набагато менш знаним є те, що в ніч з 2 на 3 травня 2014 співробітниками МВС не було здійснено жодних слідчих дій на місці подій - Грецькій площі. Ба більше, вночі та рано-вранці мобілізовані для цього комунальники здійснили прибирання площі та прилеглих до неї вулиць, чим знищили речові докази і практично унеможливили якісне розслідування епізоду, що призвів до тяжких наслідків. Слідчі дії на Грецькій площі взагалі розпочалися через два тижні після подій  і лише завдяки наполегливості одеських журналістів та втручанню місії ООН в Україні. Така сама доля спіткала і речові докази у будинку Обласної федерації профспілок, пожежею якого закінчилося криваве 2 травня. Їх ще впродовж місяця збирала і передавала під протокол вилучення вже київській бригаді слідчих “Група 2 травня”.

Відповідальним за слідство був тодішній начальник СУ УМВС України в Одеській області Дмитро Цветков. Призначення його на посаду, як і Луцюка, у березні 2014 підписав Арсен Аваков. Попри беззаперечні факти саботажу слідства і умисне знищення доказів, що занотовано не лише “Групою 2 травня”, а й, зокрема, Міжнародною дорадчою групою Ради Європи, Цветков без жодних стягнень очолював управління аж до квітня 2015 і пішов у відставку за власним бажанням. Цікаво, що  влітку того року Цветкова ще можна було побачити у приміщенні управління. Зі слів співробітників установи, він і тоді намагався віддавати накази колишнім підлеглим. Невдовзі Дмитро Цветков, як і його тезка Фучеджи, змінив громадянство на російське. Він переїхав до Москви і вже більше року публічно вихваляєтьсяна тамтешніх збіговиськах сепаратистів власною роллю у розваленні розслідування подій 2 травня. Призначення Дмитра Цветкова головним одеським слідчим відбулося за безпосереднього втручання колишнього заступника міністра Віталія Сакала. Це відомо зі слів тодішнього начальника Цветкова генерала Івана Катеринчука. Таке джерело назвати не поінформованим важко.

Самого Сакала читач теж добре пам’ятає не лише за його брехливими заявами щодо причин смерті людей в одеському Будинку профспілок, що завдали неабиякої шкоди міжнародному реноме України. Насамперед, він запам’ятався тим, як відчайдушно його захищав від люстрації Арсен Аваков. Примусити міністра нарешті звільнити Сакала вдалося лише завдяки гучномускандалу: убезпечити себе від люстрації генерал-майор вирішив цілком у дусі домайданних часів - відправив своїх підлеглих з обшуками до голови департаменту Міністерства юстиції з люстрації.

Погодьтеся, що співпадінь занадто для того, щоб грати у відому гру про доброго царя та поганих бояр. Арсен Аваков обіймає найвищу посаду в МВС вже шостий рік поспіль. Вже шостий рік слідство по справі не завершено і, вочевидь, гальмується керівництвом міністерства, що всіляко уникає співпраці навіть з міжнародними структурами.

Таких справ з “обрубаними хвостами” на совісті міністра чимало: навіть передані до суду, вони розвалюються внаслідок недбало проведеного досудового слідства, недостатність доказів тощо. А фігуранти їх не лише уникають правосуддя, а й продовжують політичну чи службову кар’єру: інцидент у Княжичах та замах на Катерину Гандзюк це переконливо ілюструють. 

Чи можна кар’єру Арсена Авакова вважати “історією успіху”, а його самого - діячем, чиї чесноти дають йому моральне право звинувачувати інших у непотизмі чи брехні? Чи лише зараз, як дехто вважає, відбулося його моральне падіння? Відповідь очевидна і вона не на користь міністра. Цікаво інше: чиї саме “хвости” - власні чи чужі - так завзято “рубає” Аваков? Про це ми дізнаємося вже невдовзі, коли новообрана Верховна Рада розглядатиме кандидатури на посаду міністра внутрішніх справ.