Всі публікації цього блогу є моїми особистими думками, які я вирішив оприлюднити з тих чи інших причин.
Ні в якому разі жодна публікація не є поширенням інформації. Жодна з публікацій не є ангажованою будь-ким. Жодна з публікацій не є інспірованою моїми приватними неприязними почуттями до будь-якої особи - якщо, шановний читачу, вам здасться, що воно не так, напишіть мені про це. Я пишу тут лише те, в чому переконаний особисто. Я не претендую на істину в останній інстанції і залишаю за собою право на помилку, а також право на визнання цієї помилки, її виправлення, або впертого обстоювання.

8 вересня 2019 р.

Формула реальної державної зради


Серед тих, кого “під обмін” помилував чинний президент, лише три особи є громадянами Російської Федерації. Решта, зокрема, шпигуни Єжов та Васьковський, терористи Цемах та Просолова та навіть Вишинський - громадяни України. Втім, нічого екстраординарного у видачі РФ наших громадян немає. Такі обміни траплялися і раніше. Згадайте хоча б процедуру звільнення Геннадія Афанасьєва та Юрія Солошенка. У червні 2016 їх обміняли на двох фігурантів справи про так звану “Бесарабську народну республіку” - громадян України Діденка та Гліщинську.


Гарячого 2014 року такі обміни відбувалися регулярно. Саме таким чином покинули територію України кільканадцять затриманих у справі про масові заворушення 2 травня в Одесі, зокрема, один з реальних, а не удаваних організаторів бійні на Грецькій площі Олександр Грибовський на прізвисько “Академік”. Цікаво, що обмін відбувся задовго до завершення слідства, і у матеріалах досудового слідства по цьому епізоду Грибовський взагалі не фігурує навіть в якості свідка. 

Не виключено, що покази цих поспіхом звільнених з-під варти бойовиків “Антимайдану” могли серйозно зашкодити низці українських можновладців - прихильників “русского мира”, і навіть призвести до викриття мережі російських агентів впливу. Вочевидь, будь-який обмін полоненими, крім очевидної, має й приховану вартість для тих, хто його ініціює та організовує. Саме ця прихована складова і є найбільшою інтригою і найбільшою небезпекою всіх операцій обміну.

Але дещо інтригою вже не є, хоча цей аспект вчорашнього обміну ще намагаються обійти увагою, сором’язливо концентруючись на другорядних речах. Це вказана у документах формальна причина звільнення українських моряків - під особистезобов’язання українського обмудсмана. Клопотання, що подане Людмилою Денісовою у липні цього року, будучи скріпленим підписами сторін під час обміну, набуло статусу офіційного визнання Україною юрисдикції російського суду над екіпажами “Бердянська”, “Нікополя” та “Яни Капу”, і, таким чином, юрисдикції Російської Федерації над Кримом та Азовським морем. 

Це і було головною метою Кремля, жахливою ціною всього дійства, формулою реальної, а не уявної державної зради, що вчинена чинною владою України.

(фото: Радіо Свобода)

Немає коментарів:

Дописати коментар