Всі публікації цього блогу є моїми особистими думками, які я вирішив оприлюднити з тих чи інших причин.
Ні в якому разі жодна публікація не є поширенням інформації. Жодна з публікацій не є ангажованою будь-ким. Жодна з публікацій не є інспірованою моїми приватними неприязними почуттями до будь-якої особи - якщо, шановний читачу, вам здасться, що воно не так, напишіть мені про це. Я пишу тут лише те, в чому переконаний особисто. Я не претендую на істину в останній інстанції і залишаю за собою право на помилку, а також право на визнання цієї помилки, її виправлення, або впертого обстоювання.

8 грудня 2017 р.

Союз орендарів Пасадени, містечка в американському окрузі Каліфорнія, б’є на сполох. «Кожного дня ми отримуємо листи від людей про зростання ціни на наймане житло, – каже Ніколь Ходжсон, лідер союзу, в інтерв’ю місцевій «Лос-Анджелес Віклі». – Ми переживаємо кризу, що потребує нагальних дій».
За даними, що на сайті нерухомості «Зіллоу», у вересні цього року середня вартість оренди житла у Пасадені зросла на 17,6 відсотка порівняно з вереснем 2014 року. Місцева влада наразі намагається створити якийсь регуляторний механізм, аби стабілізувати вартість оренди житла у Лос-Анджелесі. Розглядаються пропозиції навіть законодавчо обмежити максимальне підвищення ренти для деяких об’єктів нерухомості трьома відсотками на рік. Союз орендарів Пасадени 15 листопада зареєстрував такий проект на най­ближче голосування в органах місцевого самоврядування, і Ходжсон сподівається, що збір підписів під ним розпочнеться вже у середині грудня.


Таку саму пропозицію найближчими днями планує подати і Спілка орендарів житла сусідньо­го міста Лонг-Біч. Виконавчий директор спілки Джош Батлер каже, що вартість оренди у них зросла протягом трьох років аж на 19 відсотків. «Швидкість зростання орендної платні у Лонг-Біч є чи не найвищою у країні, і це вже призвело до міграції корінних жителів, у тому числі людей похилого віку та малозабезпечених, – цитує «Лос-Анджелес Віклі» Батлера. – За результатами проведеного нами перепису населення, понад двадцять відсотків наших співмешканців зараз живуть на межі бідності».
Щойно побудована нова лінія метрополітену, що з’єднала Міжнародний аеропорт Лос-Анджелес із передмістям Креншав, і будівництво нового стадіону вартістю два з половиною мільярди доларів підштовхнули вгору ціни і в Інглвуді – містечку з найвищим в агломерації рівнем життя. Тут оренда житла протягом трьох останніх років зросла на 14,5 відсотка. Громадська організація «Апліфт Інглвуд» також звернулася до мерії з проханням ініціювати слухання з приводу обмеження орендної платні. За словами керівника ГО Д’Артаньяна Скорці, збір підписів розпочнеться незабаром.
Містечко Глендайл, де оренда зросла на 10,5 відсотка, вже проходило через пекельні кола місцевої бюрократії з пропозицією обмежити апетити власників нерухомості, однак тоді ініціативна група отримала відмову. Зараз тамтешні мешканці створили нову ініціативну групу і залучили кваліфікованих юристів. «Наші вимоги врахували лише частково, обмеживши ціни на розкішні квартири в новобудовах у центральній частині міста, на користь багатіїв, – пише у листі до редакції «Лос-Анджелес Віклі» активіст Спілки орендарів Глендайла Майк Ван Ґордер. – Але обмеження не торкнулися звичайного житла і не вирішили проблем зростання попиту на житло, дефіциту варіантів оренди та високих цін».
Фонд боротьби зі СНІД Каліфорнійської асоціації розвитку громадського життя та міська організація підтримки безпритульних уже винесли це болюче питання на загальнодержавний рівень, запропонувавши скасувати закон про оренду житла Коста – Гокінса. Цим законом заборонено контролювати ціни на оренду житла, що побудоване до жовтня 1978 року, та будинків, розрахованих на одну родину.
Проти місцевих ініціатив виступає могутня Асоціація власників нерухомості Каліфорнії. Минулого року асоціація вже провалила п’ять місцевих ініціатив із цього приводу у Берлінгеймі, Сан-Матео та Аламеді. «Наразі ми вичікуємо, але скажемо своє слово проти у разі потреби», – каже голова асоціації Беверлі Кенворт. Отже, «невидима рука ринку», на яку так полюбляють посилатися в Україні, у цитаделі вільного підприємництва – Сполучених Штатах Америки – ще не заслабла остаточно.
Українцям мрії про «хороший закон» знайомі та близькі. Нині суспільний договір докорінно змінився: держава віддала повноваження та бюджети на місця, але водночас позбулася і головного болю регуляції. Не варто закликати повернути цей процес назад до блаженних часів соціалізму заради короткочасних політичних рейтингів, – адже вказівний перст «невидимої руки ринку» може раптом перетворитися на кулак.

(опубліковано у газеті "Одеські вісті")

Немає коментарів:

Дописати коментар