Охороняючи закон навпомацки

"Вже найближчим часом незалежні інспектори перевірять, як офіцери та керівники поліції всіх ланок знають законодавство і усвідомлюють, що реформа правоохоронної сфери має вирішальне значення для зростання довіри громадян до силових структур". Ця фраза стосується зовсім не України і не відомства Арсена Авакова. Це цитата з редакційної статті поважної "Нью-Йорк Таймс", присвяченої проблемам порушення американськими поліціянтами конституційних прав громадян. Йдеться про спеціальну процедуру "Зупини та щупай", що її було затверджено Верховним судом Сполучених Штатів аж 1968 року як виняток із четвертої поправки до Конституції США. За цією процедурою поліцейський, навіть одягнений у цивільне, може зупинити будь-кого, хто здався йому підозрілим, і обмацати його поверх одягу на предмет наявності зброї. Якщо ж він налапає щось схоже на зброю, то автоматично набуває права ретельно обшукати підозрілого. Того далекого року, як згадує архів судових рішень, трійко приятелів прогулювалися неподалік від магазину, раз у раз позираючи на вітрину. До них підійшов одягнений у цивільне офіцер поліції і, обмацавши одного з чоловіків, виявив у того незареєстрований пістолет. Адвокати любителя зброї стверджували, що офіцер не мав жодного приводу для підозри, отже порушив четверту поправку, що забороняє обшук без вірогідної причини. Однак суд прийняв бік поліцейського, мовляв, поверхневий огляд не є обшуком, а запобігання злочинам суспільно значущіше, ніж недоторканність особи.

Втім, повернімося до цитованої статті.

"Поліцейський комісар Нью-Йорка Джеймс О’Ніл публічно визнав, що минулого року очолюваний ним департамент зловживав процедурою "Зупини та щупай", зокрема, у районах компактного проживання нацменшин, – пише видання. – Він також визнав слушними зауваження Федерального суду Нью-Йорка щодо дискримінації афро- та латино- американських громадян, що їх переважно зупиняли поліцейські з неповажних причин, та необхідності реформування поліції".

Згідно зі статистикою, за рік поліцейські зупиняють на вулицях майже сімсот тисяч громадян. Суд, що проаналізував понад чотири мільйони протоколів за останні шість років, дійшов висновку, що кількість обґрунтованих оглядів серед них сміховинно незначна – лише кілька випадків призвели до подальшого арешту чи навіть просто виклику детективів.

Останнім часом поліцейський департамент Нью-Йорка розпочав пілотну програму, до якої залучені 1350 співробітників поліції. Відтепер правоохоронці мають постійно носити нагрудні відеокамери, що фіксуватимуть їхні дії. Також у показнику ефективності роботи поліцейського нині не враховується кількість затримань підозрюваних. Запроваджено електронну систему, що полегшує патрульним процедуру складання протоколів. Інспекція Федерального суду загалом задоволена курсом реформ.

"Втім, департаментові треба позбутися расових упереджень, що призвели до зловживань, – цитує звіт інспектора "Нью-Йорк Таймс". – Поліцейські мусять усвідомити, що затримувати особу можна лише в разі обґрунтованої підозри у скоєнні чи замаху на скоєння злочину".

Федеральний суд також зауважив, що поліцейські виправдовували огляд громадян їхніми "підозрілими рухами" або їх перебуванням у "зоні ймовірного злочину", хоча пояснити своїми словами, що це означає, не спромоглися. Лише у 71 відсотку протоколів підозра була так-сяк обґрунтована. Адвокати ж громадян, що звернулися до суду з приводу поліцейського свавілля, кажуть, що правоохоронцям просто бракує знань законодавства, а призначений судом інспектор Пітер Зімрот висловлює великі сумніви щодо того, чи керівники правоохоронних органів здатні ефективно впливати на підлеглих.

Читаючи статтю "Нью-Йорк Таймс", я знов і знов кидав погляд на дату та заголовок: чи справді це написано 27 грудня 2017 року? Чи справді йдеться про Нью-Йорк, а не про периферійне українське містечко? Бо навіть у райцентрах Одещини патрульні вже кілька років мають і нагрудні відеокамери, і встановлену на планшетах програму реєстрації пригод. І попри обґрунтоване незадоволення з боку моїх співгромадян темпами та якістю реформ українських правоохоронних органів, я відчуваю вдоволення тим, що хоча б у чомусь ми таки наздогнали і випередили Америку.

Опубліковано в "Одеські вісті"